провесінь
ПРО́ВЕСІНЬ, сені, ж. Те саме, що про́весна.
Стояла вже провесінь. Сніг давно станув під ясними променями південного сонця (Смолич, Світанок.., 1953, 540);
Доки йшли [делегати] з вокзалу, все капала й капала згори на шапки та на хустки рання полтавська провесінь (Гончар, II 1959, 176).
Словник української мови (СУМ-11)