провинно

ПРОВИ́ННО, розм. Присл. до прови́нний 2.

— Ви заблудились, — провинно почала говорити Катруся, — то я й подалась за вами (Гуц., З горіха.., 1967, 219);

Маленький Клим бачив, що батько майже перед кожним з них провинно потирав м’які, ласкаві руки свої (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 10).

Значення в інших словниках

1. провинно — прови́нно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. провинно — розм. Присл. до провинний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провинно — ПРОВИ́ННО, розм. Присл. до прови́нний 2. – Ви заблудились, – провинно почала говорити Катруся, – то я й подалась за вами (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах