провокаційний
ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до провока́ція 1.
Розсипані скрізь.. вороги революції творять своє діло, сіють провокаційні чутки і підбурюють несвідомих людей на злочинні виступи (Еллан, II, 1958, 218);
Сахно зрозуміла всю провокаційну поведінку Гальванеску та всі його вчинки, яких не могла досі збагнути (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 75);
Вбивство парламентерів було провокаційним викликом (Гончар, III, 1959, 237);
// Прикм. до провока́тор 1.
— Ся твоя найновіша теорія, ті комітети розпуки, се навертання на нелегальну дорогу — все те виглядає око в око як робота платних провокаційних агентів (Фр., IV, 1950, 321).
2. мед., с. г. Прикм. до провока́ція 2, 3.
При сильному зараженні поля [вовчком] можна застосовувати провокаційні посіви соняшника на силос (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 227).
Словник української мови (СУМ-11)