провокаційний
ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до провока́ція 1.
Розсипані скрізь.. вороги революції творять своє діло, сіють провокаційні чутки і підбурюють несвідомих людей на злочинні виступи (Еллан, II, 1958, 218);
Сахно зрозуміла всю провокаційну поведінку Гальванеску та всі його вчинки, яких не могла досі збагнути (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 75);
Вбивство парламентерів було провокаційним викликом (Гончар, III, 1959, 237);
// Прикм. до провока́тор 1.
— Ся твоя найновіша теорія, ті комітети розпуки, се навертання на нелегальну дорогу — все те виглядає око в око як робота платних провокаційних агентів (Фр., IV, 1950, 321).
2. мед., с. г. Прикм. до провока́ція 2, 3.
При сильному зараженні поля [вовчком] можна застосовувати провокаційні посіви соняшника на силос (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 227).
Значення в інших словниках
- провокаційний — провокаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- провокаційний — [провокац’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- провокаційний — -а, -е. 1》 Прикм. до провокація 1). || Прикм. до провокатор 1). 2》 мед., с. г. Прикм. до провокація 2), 3》 Провокаційні проби — специфічна діагностика алергічних захворювань, що ґрунтується на введенні алергену в "шоковий" орган. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провокаційний — ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до провока́ція 1. Сахно зрозуміла всю провокаційну поведінку Гальванеску та всі його вчинки, яких не могла досі збагнути (Ю. Смолич); Вбивство парламентерів було провокаційним викликом (О. Гончар); // Прикм. Словник української мови у 20 томах
- провокаційний — Провокаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)