провокаційний
ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до провока́ція 1.
Сахно зрозуміла всю провокаційну поведінку Гальванеску та всі його вчинки, яких не могла досі збагнути (Ю. Смолич);
Вбивство парламентерів було провокаційним викликом (О. Гончар);
// Прикм. до провока́тор 1.
– Ся твоя найновіша теорія, ті комітети розпуки, се навертання на нелегальну дорогу – все те виглядає око в око як робота платних провокаційних агентів (І. Франко).
2. мед., с. г. Прикм. до провока́ція 2, 3.
При сильному зараженні поля [вовчком] можна застосовувати провокаційні посіви соняшника на силос (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провокаційний — провокаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- провокаційний — [провокац’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- провокаційний — -а, -е. 1》 Прикм. до провокація 1). || Прикм. до провокатор 1). 2》 мед., с. г. Прикм. до провокація 2), 3》 Провокаційні проби — специфічна діагностика алергічних захворювань, що ґрунтується на введенні алергену в "шоковий" орган. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провокаційний — Провокаці́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- провокаційний — ПРОВОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до провока́ція 1. Розсипані скрізь.. вороги революції творять своє діло, сіють провокаційні чутки і підбурюють несвідомих людей на злочинні виступи (Еллан, II, 1958, 218)... Словник української мови в 11 томах