провокуючий

ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до провокува́ти.

Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (Кундзич. Діези.., 1956, 79);

Грип може бути причиною загострення і провокуючим фактором у появі та розвитку будь-якого захворювання нервової системи (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 639).

Значення в інших словниках

1. провокуючий — провоку́ючий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. провокуючий — ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який провокує кого-небудь. Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (О.  Словник української мови у 20 томах