1. Словник української мови в 11 томах

провокуючий

ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до провокува́ти.

Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (Кундзич. Діези.., 1956, 79);

Грип може бути причиною загострення і провокуючим фактором у появі та розвитку будь-якого захворювання нервової системи (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 639).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провокуючий — провоку́ючий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. провокуючий — ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який провокує кого-небудь. Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (О. Словник української мови у 20 томах