провокуючий
ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.
Який провокує кого-небудь.
Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (О. Кундзич);
Грип може бути причиною загострення і провокуючим фактором у появі та розвитку будь-якого захворювання нервової системи (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провокуючий — провоку́ючий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- провокуючий — ПРОВОКУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до провокува́ти. Наявність у двох близьких мовах слів однакового звучання при різності значень, відтінків, вживаності їх є провокуючим моментом у роботі перекладача (Кундзич. Діези.. Словник української мови в 11 томах