проволодіти
ПРОВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Володіти якийсь час.
Оце коли хто проволодів землею десять год як хазяїн і ніхто до його не чіпавсь і землі тієї не однімав, то вже й не одніме, хоч би земля й не його була (Гр., II, 1963, 147).
Словник української мови (СУМ-11)