провітрений
ПРОВІ́ТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прові́трити.
Після куті і вечері в незвично чистій і добре провітреній казармі не було ані.. пісень, ані лайки (Тулуб, В степу.., 1964, 198);
//
у знач. прикм. В такій чистій, ясній, просторій, провітреній залі.. якось їсться смачніше і більше (Мак., Вибр., 1954, 234);
Організувавши добування торфу на добриво, колгосп почав використовувати провітрену торфокришку на підстилку худобі в загонах і дворах (Хлібороб Укр., 11, 1969, 8).
Словник української мови (СУМ-11)