прогорілий

ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогорі́ти 1, 2, 4;

//

у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка].. На верхній обкладинці [«Кобзаря»] — прогоріла пляма — важкий сургучний знак поліції (Літ. Укр., 30.V 1964, 5).

Значення в інших словниках

1. прогорілий — прогорі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прогорілий — [прогоур’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. прогорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прогоріти 1), 2), 4). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогорілий — ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прогорі́ти 1, 2, 4; // у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка] .. На верхній обкладинці [“Кобзаря”] – прогоріла пляма – важкий сургучний знак поліції (з газ.).  Словник української мови у 20 томах