прогорілий
ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до прогорі́ти 1, 2, 4;
// у знач. прикм.
Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка] .. На верхній обкладинці [“Кобзаря”] – прогоріла пляма – важкий сургучний знак поліції (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)