прогорілий —
прогорі́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
прогорілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прогоріти 1), 2), 4). || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прогорілий —
ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прогорі́ти 1, 2, 4; // у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка] .. На верхній обкладинці [“Кобзаря”] – прогоріла пляма – важкий сургучний знак поліції (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
прогорілий —
ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогорі́ти 1, 2, 4; // у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка].. На верхній обкладинці [«Кобзаря»] — прогоріла пляма — важкий сургучний знак поліції (Літ. Укр., 30.V 1964, 5).
Словник української мови в 11 томах