прогугнявити

ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугня́вити.

Нестямний регіт обняв хату… За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс «заціпило?!», грюкнула дверима (Мирний, III, 1954, 210);

— Квіточки, метелики, — єхидно прогугнявив Данько. — А куди ми це все подінемо (Мокр., Острів.., 1961, 6);

— Ти — Жора?! Ти — мій Жора?! — отетерів батько. — А що, хіба не схожий? — прогугнявив Жора (Вишня, II, 1956, 66).

Значення в інших словниках

1. прогугнявити — прогугня́вити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прогугнявити — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. прогугнявити — -влю, -виш; мн. прогугнявлять; перех. і без додатка, розм. Док. до гугнявити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогугнявити — ПРОГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. прогугня́влять; що і без прям. дод., розм. Док. до гугня́вити. Нестямний регіт обняв хату... За ним не чутно було, як Педоря, прогугнявивши собі під ніс “заціпило?!...  Словник української мови у 20 томах
5. прогугнявити — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови