продраний
ПРО́ДРАНИЙ а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до продра́ти;
//
у знач. прикм. [Влас:] Аби достатки, то можна не то що поправити хату, а й нову постановити. А доки нема достатків — сидітимеш і в продраній… (Кроп., II, 1958, 286);
Людмила Забойська, не ховаючи гидливості, озирнула кімнату і неохоче присіла на кінчик продраного крісла (Панч, На калин. мості, 1965, 166).
Словник української мови (СУМ-11)