продублювати

ПРОДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. проду́блять; док., перех. Обробляти дубленням.

Продубити шкіри; Продубити льон на килими;

// перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.).

Чабан — це той,.. кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток (Гончар, Тронка, 1963, 15).

ПРОДУБЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, перех. Док. до дублюва́ти.

О 9-й вечора пролунав постріл «Авроры». Його продублював постріл з Петропавловської фортеці (Вітч., 11, 1967, 196);

Продублювати фільм.

Значення в інших словниках

1. продублювати — проду́блювати дієслово недоконаного виду від: дуби́ти продублюва́ти дієслово доконаного виду від: дублюва́ти  Орфографічний словник української мови
2. продублювати — I прод`ублювати-юю, -юєш, недок., продубити, -дублю, дубиш; мн. продублять; док., перех. Обробляти дубленням. Продубити шкури. || перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.). II продублюв`ати-юю, -юєш, перех. Док. до дублювати. Продублювати фільм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. продублювати — ПРОДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. проду́блять; док., що. Обробляти дубленням. Продубити шкіри; Продубити льон на килими; // перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах