прозовий
ПРОЗО́ВИЙ, а, е.
1. Те саме, що прозаї́чний 1.
Ти любиш тихе сільське життя,.. І там в прозовій тонеш ти творчості (Зеров, Вибр., 1966, 339);
Негативна оцінка, що її зазнали від критики перші мої два прозові твори, змусила мене замислитись над подальшими шляхами моєї творчості, зокрема над тематикою (Донч., VI, 1957, 582);
У словах, тісно зв’язаних граматичною залежністю, закон урівноваження повинен додержуватися особливо старанно. Ніщо не може цьому перешкоджати в прозовій мові (Сам., II, 1958, 369).
2. перен., рідко. Те саме, що прозаї́чний 2.
Явища життя навіть у щоденній прозовій суті він [М. Рильський] уміє розкривати глибоко поетично (Мал., Думки.., 1959, 17).
Словник української мови (СУМ-11)