прозір
ПРОЗІ́Р, зо́ру, ч., рідко. Те саме, що про́сві́т 1, 3, 5.
Місяць світить без прозору (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 79);
Декоративний рушник.. прикрашував хатній інтер’єр — на покуті, в обрамленні віконних прозорів, дзеркал тощо (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 46).
Словник української мови (СУМ-11)