прокигикати
ПРОКИГИ́КАТИ, и́чу, и́чеш. Док. до киги́кати.
Тиша кругом — мертва тиша! Тільки чайка десь жалібно прокигиче, діток, може, скликаючи (Морд., І, 1958, 87);
Прокигиче чайка: цій мало землі, притулитись бідній ніде (Десняк, II, 1955, 311).
Словник української мови (СУМ-11)