прокисати

ПРОКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКИ́СНУТИ, ну, неш, док.

1. Ставати кислим.

Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти (Чуб., V, 1874, 133);

// Псуватися, киснучи.

*Образно. «Мало їх [Рахметових], — говорить Чернишевський, — але ними розцвітає життя всіх; без них воно заглухло б, прокисло б» (Кол., Терен.., 1959, 195);

// розм. Просякати кислим, набувати кислого запаху.

Повітря в кімнаті прокисло; Пелюшки прокисли;

// Насичуючись вологою, розбухати.

2. перен., розм. Жити одноманітно, нудьгуючи.

— Як припам’ятаю [пригадаю], що я мало не все життя прокиснув у канцелярії над бомагами [бумагами].., то аж злість бере… (Коцюб., І, 1955, 461).

Значення в інших словниках

1. прокисати — прокиса́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокисати — -аю, -аєш, недок., прокиснути, -ну, -неш; мин. ч. прокис, -ла, -ло і прокиснув, -нула, -нуло; док. 1》 Ставати кислим. || Псуватися, киснучи. || розм. Просякати кислим, набувати кислого запаху. || Насичуючись вологою, розбухати. 2》 перен., розм. Жити одноманітно, нудьгуючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокисати — ПРОКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОКИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. Ставати кислим. Нехай кисне, – не прокисне, да нікому їсти (П. Чубинський); // Псуватися, киснучи. * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. прокисати — КИ́СНУТИ (ставати кислим внаслідок бродіння), СКИСА́ТИ, СКИСА́ТИСЯ розм., КВА́СИТИСЯ, СКВА́ШУВАТИСЯ, ПРОКИСА́ТИ, КВАСНІ́ТИ розм., КВА́СНУТИ розм. — Док.: ски́снути, ски́снутися, проки́снути, сква́ситися, сквасні́ти, поквасні́ти.  Словник синонімів української мови