прокуликати
ПРОКУЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., діал. Куликати якийсь час.
Отак і день до вечора прокуликають, як свято, а як будень та робота, що нема часу, то тільки полуднуючи та підвечіркуючи — і то небагато, аби, знаєте, горло прополоскати, щоб смачніше з’їлось (Свидн., Люборацькі, 1955, 6).
Словник української мови (СУМ-11)