промарудитися
ПРОМАРУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Марудитися якийсь час.
В стельмашні він поставив її [гармату] на дерев’яний хід, а ковалі довго промарудились біля замка, в якому не було ролика, що відтягує ударний механізм, потім до замка уміло приклепали чималу залізяку (Стельмах, II, 1962, 191);
Копистка зостався в конторі сам і «героїчно» промарудився без малого годину (Грим., Незакінч. роман, 1962, 35);
Добрих три-чотири години промарудилася там [у бібліотеці] Сахно серед книжок і викладок, аж поки вправний лакей покликав її обідати (Смолич, І, 1958, 87).
Словник української мови (СУМ-11)