променисто

ПРОМЕНИ́СТО. Прикм. до промени́стий 1, 2.

Гордо, пишно, променисто золотії світять зорі (Л. Укр., І, 1951, 372);

Сизов — комсомолець! Огнем золотим Значок його сяє з грудей променисто! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 230);

Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою променисто-цікавих очей (Коцюб., II, 1955, 246);

Очі звузилися, а од них до скронь — зморшки променисто (Головко, І, 1957, 211).

Значення в інших словниках

1. променисто — промени́сто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. променисто — Присл. до променистий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. променисто — ПРОМЕНИ́СТО. Прикм. до промени́стий 1, 2. Гордо, пишно, променисто золотії світять зорі (Леся Українка); Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою променисто-цікавих очей (М. Коцюбинський); Очі звузилися, а од них до скронь – зморшки променисто (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах