проноза
ПРОНО́ЗА, и, ч. і ж., розм. Спритна, хитра людина; пронира.
А Микита, той проноза. Ну ж метати риби з воза, В кадці лиш лишився квас (Фр., XII, 1953, 12);
Він показав себе ще в студентські роки: користався репутацією хитрої пронози, людини собі на умі… (Бойч., Молодість, 1949, 201).
Словник української мови (СУМ-11)