пронюханий
ПРОНЮ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проню́хати;
// проню́хано, безос. присудк. сл.
Треба ж було зробити таку капітальну дурницю — піти на ті вечорниці… Бути не може, щоб не пронюхано, хто там був, про що балакано! .. (Коцюб., І, 1955, 165).
Словник української мови (СУМ-11)