пропечатаний
ПРОПЕЧА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропеча́тати;
// У знач. прикм.
Зілов розписався в великій прошнурованій і пропечатаній книзі (Смолич, І, 1947, 279);
// пропеча́тано, безос. присудк. сл.
Ні, значить, і він то лише для них був «цар і бог». Не наривався ні на кого, а, бач, нарвався… І в газеті здорово пропечатано (Головко, II, 1957, 134);
*Образно. — Мою трагедію там [у концтаборі] навіки пропечатано печатками смерті (Ле, Право.., 1957, 236).
Словник української мови (СУМ-11)