прорваний
ПРО́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прорва́ти.
Вона [гребля].. прорвана посередині і через ту прірву тече Руський Потік (Н.-Лев., II, 1956, 409);
І сталось: прорвана блокада! Ступивши на безсмертя путь, Безсмертні діти Ленінграда Тропою Леніна ідуть (Рильський, II, 1960, 236);
// У знач. прикм.
Іван дививсь на чоловіка, і його зляканий погляд не міг чомусь відірватися від чорного великого пальця, що вилазив з прорваного черевика (Кол., Терен.., 1959, 51);
// про́рвано, безос. присудк. сл.
В деяких місцях толь було прорвано чи пробито, і дах світився дірками (Хижняк, Тамара, 1959, 176);
[Нагар:] Спокійно, товариші. Нам треба кінчати… Фронт прорвано, — а далі що? (Корн., І, 1955, 26).
Словник української мови (СУМ-11)