проревіти
ПРОРЕВІ́ТИ і ПРОРЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. прореві́в, реві́ла, ло і ревла́, ло́, док.
1. Видати рев, ревіння (про тварину).
Протяжно проревла корова;
// Нестямно прокричати, залементувати (про людину).
— Тату! тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері. — Га? — проревів Яків (Мирний, I, 1954, 203);
// перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини.
Проревіли назустріч фашистам наші «яструбки» (Загреб., Диво, 1968, 129).
2. Ревіти, ревти якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)