проревіти
ПРОРЕВІ́ТИ і ПРОРЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. прореві́в, реві́ла, ло і ревла́, ло́, док.
1. Видати рев, ревіння (про тварину).
Протяжно проревла корова;
// Нестямно прокричати, залементувати (про людину).
— Тату! тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері. — Га? — проревів Яків (Мирний, I, 1954, 203);
// перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини.
Проревіли назустріч фашистам наші «яструбки» (Загреб., Диво, 1968, 129).
2. Ревіти, ревти якийсь час.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проревіти — прореві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проревіти — і проревти, -ву, -веш; мин. ч. проревів, -ревіла, -ревіло і -ревла, -ревло, док. 1》 Видати рев, ревіння (про тварину). || перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини. 2》 Ревіти, ревти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проревіти — ПРОРЕВІ́ТИ, ПРОРЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. прореві́в, реві́ла, ло і ревла́, ло́, док. 1. Видати рев, ревіння (про тварину). Протяжно проревла корова; // Нестямно прокричати, залементувати (про людину). – Тату! тату!... Словник української мови у 20 томах
- проревіти — РЕВІ́ТИ (РЕВТИ́) (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́ діал.; БУТІ́ТИ діал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі — сильно; перев. Словник синонімів української мови