проревіти
ПРОРЕВІ́ТИ, ПРОРЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. прореві́в, реві́ла, ло і ревла́, ло́, док.
1. Видати рев, ревіння (про тварину).
Протяжно проревла корова;
// Нестямно прокричати, залементувати (про людину).
– Тату! тату! – закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері. – Га? – проревів Яків (Панас Мирний);
// перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини.
Увечері стрілянина стихла, а натомість містом проревіло кілька автомобілів, у темряві повз будинки просунули великі сліпучі очі якогось таємничого сонячного вола (М. Івченко);
Проревіли назустріч фашистам наші “яструбки” (П. Загребельний);
У порту проревів пароплав, але враз змовк: він сьогодні не вийде за хвилеріз, бо збирається на ніч неабияка буря (М. Хвильовий).
2. Дуже голосно проплакати.
Після такої новини дівчина проревіла цілий день.
Значення в інших словниках
- проревіти — прореві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проревіти — і проревти, -ву, -веш; мин. ч. проревів, -ревіла, -ревіло і -ревла, -ревло, док. 1》 Видати рев, ревіння (про тварину). || перен. Видати звуки, що нагадують протяжний крик тварини. 2》 Ревіти, ревти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проревіти — РЕВІ́ТИ (РЕВТИ́) (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́ діал.; БУТІ́ТИ діал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі — сильно; перев. Словник синонімів української мови
- проревіти — ПРОРЕВІ́ТИ і ПРОРЕВТИ́, ву́, ве́ш; мин. ч. прореві́в, реві́ла, ло і ревла́, ло́, док. 1. Видати рев, ревіння (про тварину). Протяжно проревла корова; // Нестямно прокричати, залементувати (про людину). — Тату! тату!... Словник української мови в 11 томах