пророчити

ПРОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка.

1. Те саме, що пророкува́ти.

— Не розчовпу, що ти пророчиш, — Еней Сивиллі говорив (Котл., І, 1952, 120);

Ректор.. поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє (Тют., Вир, 1964, 61);

Зоря вечірня день ясний пророчить (Рильський, III, 1961, 294).

2. ірон. Безпідставно передбачати що-небудь.

Не тіштеся, недобитки, гнилі нащадки колишніх богів. Ви, як перелякані щури, витягаєте морди з своїх криївок і пророчите нашу загибель. Це ще останнє пророцтво вашої стихії перед смертю (Ірчан, II, 1952, 11);

— Пам’ятаєте, Олександре Петровичу, як ви пророчили мені, що я помру під парканом? І досі так думаєте? (Панч, На калин. мості, 1965, 5).

Значення в інших словниках

1. пророчити — проро́чити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пророчити — див. передбачати  Словник синонімів Вусика
3. пророчити — -чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. 1》 Те саме, що пророкувати. 2》 ірон. Безпідставно передбачати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пророчити — див. прорікати  Словник чужослів Павло Штепа
5. пророчити — ПРОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що і без прям. дод. 1. Те саме, що пророкува́ти. – Не розчовпу, що ти пророчиш, – Еней Сивиллі говорив (І. Котляревський); Ректор..  Словник української мови у 20 томах
6. пророчити — ПРОРОКУВА́ТИ (майбутнє), ПРОРО́ЧИТИ, ПРОРІКА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПЕРЕДВІЩА́ТИ. — Док.: напророкува́ти, напроро́чити, проректи́, провісти́ти, навіщува́ти, передвісти́ти. Пророкував Зогаку звіздочот, Що буде смерть йому од Ферідуна (А.  Словник синонімів української мови
7. пророчити — Проро́чити, -ро́чу, -чиш, -чать; проро́ч, -ро́чте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)