Словник української мови в 11 томах

прорубувати

ПРОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Рубаючи або іншим способом порушувати суцільність чого-небудь.

Вогнем гартовані, мов ковалі, — Гарматами прорубуємо брами, Щоб знов ходило щастя по землі! (Стельмах, V, 1963, 103);

Плазмений ніж прорубує заготовку на площі в кілька квадратних міліметрів. Деталь навіть не встигає нагрітись (Веч. Київ, 7.Х 1968, 4);

Ми спробували прорубати в трюмі переборку, але крізь дошки в нас полетіли кулі (Ю. Янов., II, 1958, 72);

// Рубаючи, робити в стіні вікно, утворювати в чому-небудь дірку, щілину і т. ін.

— От, спасибі, шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці (Л. Укр., І, 1951, 391);

Даю вам хату в тій комірчині, де вікно прорубали (Кучер, Трудна любов, 1960, 43);

// Рубаючи, утворювати ополонку в кризі замерзлої водойми.

Вранці, вирушаючи з відрами на річку, Вутанька щоразу мусить брати й сокиру з собою: після тріскучої ночі ополонки доводиться прорубувати заново (Гончар, II, 1959, 163);

Орися усміхнулася, прорубала ополонку і заходилася виполіскувати шмаття (Тют., Вир, 1964, 520);

// Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому.

Рубати метал можна в лещатах і на плиті. В лещатах вирубують з листового матеріалу різні заготовки виробів, обрубують широкі поверхні, прорубують канавки і т. д. (Практ. з машинозн., 1957, 46);

// Прокопувати, проривати в чому-небудь траншеї, міни і т. ін.

Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (Збірник про Кроп., 1955, 19);

— Чотири роки працювали з сином, теж на бульдозері, шахти прорубували (Довж., III, 1960, 485);

Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285).

2. Спилюючи дерева, зрубуючи гілля, вирубуючи кущі і т. ін., утворювати прохід, проїзд.

Нелегко було пробиратися тим лісом, та Іван взяв до рук меча й став собі прорубувати дорогу (Казки Буковини.., 1968, 157);

Де вона [цариця] проїжджала, порозкопували гори, гатили гаті, греблі; де ліси і гущі — прорубували просіки (Стор., І, 1957, 241);

— Дрова діти рубали? Та то ж такі діти, що дайте тільки сокири в руки та накажіть, за один день дорогу в ліс аж до самого району прорубають (Збан., Малин. дзвін, 1958, 135).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. прорубувати — прору́бувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прорубувати — див. рубати  Словник синонімів Вусика
  3. прорубувати — -ую, -уєш, недок., прорубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Рубаючи або іншим способом порушувати суцільність чого-небудь. || Рубаючи, робити в стіні вікно, утворювати в чому-небудь дірку, щілину і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прорубувати — ПРОРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Рубаючи або іншим способом, порушувати цілість, суцільність чого-небудь. Вогнем гартовані, мов ковалі, – Гарматами прорубуємо брами, Щоб знов ходило щастя по землі! (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. прорубувати — Прорубувати, -бую, -єш сов. в. проруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Прорубывать, прорубить. Прорубує тернову огорожу. К. Іов. 11. Прорубай вікно; щоб видно було. Чуб.  Словник української мови Грінченка