просвистаний
ПРОСВИ́СТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просвиста́ти.
Іскриться снігами просвистана даль (Перв., II, 1958, 302);
Вона [весна] жила в усьому — в повітрі, наскрізь просвистаному вітрами, що мчали з Дніпра і Голосієвого лісу… в очах… в голосах… (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 237).
Словник української мови (СУМ-11)