просвітління
ПРОСВІТЛІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. просвітлі́ти.
Нараз немов нагле просвітління спалахнуло в його мізку (Фр., III, 1950, 237);
Люблю я висоту.. Опинишся вгорі — зразу відчуєш полегшення; все похмуре, дріб’язкове, буденне зникає, і в душі настає святкове просвітління (Речм., Твій побратим, 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)