просланий
ПРО́СЛАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просла́ти.
На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Ле, Міжгір’я, 1953, 253);
// про́слано, безос. присудк. сл.
В коридорах та кімнатах прослано вичищені, вибиті, старанно повитрушувані.. килимки (Коз., Сальвія, 1959, 31).
2. у знач. прикм. Який прослався куди-небудь, у якомусь напрямку (про шлях, стежку і т. ін.).
Благословен навік-віків, У далі просланий безкраї, Той шлях, що Ленін заповів (Рильський, І, 1956, 339).
Словник української мови (СУМ-11)