просланий
ПРО́СЛАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до просла́ти.
На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Ле, Міжгір’я, 1953, 253);
// про́слано, безос. присудк. сл.
В коридорах та кімнатах прослано вичищені, вибиті, старанно повитрушувані.. килимки (Коз., Сальвія, 1959, 31).
2. у знач. прикм. Який прослався куди-небудь, у якомусь напрямку (про шлях, стежку і т. ін.).
Благословен навік-віків, У далі просланий безкраї, Той шлях, що Ленін заповів (Рильський, І, 1956, 339).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просланий — про́сланий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- просланий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прослати. || прослано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який прослався куди-небудь, у якомусь напрямку (про шлях, стежку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- просланий — ПРО́СЛАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до просла́ти. На просланім чапані, звівши покляклі руки до сходу сонця, молився Ісен-Джан (Іван Ле); На просланому рушнику лежали шматки черствого кукурузногор хліба (М. Циба); // про́слано, безос. пред. Словник української мови у 20 томах