прослід
ПРО́СЛІД, у, ч. Те саме, що слід¹.
Чи ти не бачив нічних смолоскипів у синяві неба, Як вони просліди довгі вогню по собі залишають..? (Зеров, Вибр., 1966, 164);
Дозори, послані далеко в степ, не виявили ніяких прослідів ворога (Загреб., Диво, 1968, 416).
Словник української мови (СУМ-11)