прослід
ПРО́СЛІД, у, ч.
Те саме, що слід¹.
Чи ти не бачив нічних смолоскипів у синяві неба, Як вони просліди довгі вогню по собі залишають..? (М. Зеров);
Дозори, послані далеко в степ, не виявили ніяких прослідів ворога (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)