простір
ПРО́СТІР, про́сто́ру, ч,
1. тільки одн., філос. Одна з основних об’єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю і обсягом.
Однією з головних рис спеціальної теорії відносності, що характеризують її зміст, є встановлення тісного, нерозривного зв’язку простору і часу (Вісник АН, 4, 1957, 8).
2. Необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею.
В безмірній вишині парить орел, і зрідка долітає звідтам, з небесних просторів, спокійний клекіт (Хотк., II, 1966, 145);
З космічного простору далекі світила посилали мерехтливі пучки холодного світла (Чорн., Красиві люди, 1961, 35);
Іскрометний морський простір сліпив очі (Донч., II, 1956, 82).
Диви́тися у (в) про́стір — дивитися просто перед собою, без певної мети.
Пальці хруснули од внутрішнього болю, а затуманені сльозами очі дивились кудись у простір (Коцюб., І, 1955, 333).
∆ Ме́ртвий про́стір див. ме́ртвий.
3. Вільний, великий обшир; просторінь.
Яка широкість, який простір навкруги, куди глянеш! (Н.-Лев., II, 1956, 398);
Дорошенко вбирає поглядом простір лиману. Цей блиск води, її чар, її свіже дихання… Справді, гарно тут (Гончар, Тронка, 1963, 335);
// Площа чого-небудь на земній поверхні; територія.
Хоча ліс великий і займає мало не квадратову милю простору, то проте малий Мирон не боїться в нім (Фр., IV, 1950, 328);
Держава [Канада] була зацікавлена в тому, щоби заселити якнайбільші простори, а особливо поширити врожайну площу землі (Ірчан, II, 1958, 341).
4. перен. Відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь; воля.
Нема простору, нема свіжості, щоб дихнути на всі груди, — хоч пропадай! (Мирний, V, 1955, 347);
У фахові прагнув [Храпков] вийти за межі операційного стола. Хотілося простору в роботі (Ле, Міжгір’я, 1953, 24).
◊ Відкрива́ти (відкри́ти) про́стір для чого, чому — давати можливість вільно розвиватися.
Комунізм відкриває безмежний простір для соціального прогресу людства (Ком. Укр., 12, 1961, 16);
Знахо́дити (знайти́) про́стір — мати можливість виявитися якомога повніше.
Буйна фантазія молодого письменника, розпалена фантастичними оповіданнями німецького белетриста Гофмана, знаходить широкий простір у тій першій Франковій повісті (Коцюб., III, 1956, 31).
Словник української мови (СУМ-11)