просяяти

ПРОСЯ́ЯТИ, яю, яєш, док.

1. Засяяти, пройшовши крізь туман, морок і т. ін. (про світло, промені).

Сонце просяяло крізь хмари;

// Освітитися променями світла.

Пройшла гроза, і небо знову просяяло;

*Образно. Вогнем, жагою, пориванням Вона [М. Заньковецька] серця палила всім.. Минулося... Невже минулось, Просяяло і відцвіло? Ні! У безсмертя обернулось Те, що безсмертям і було (Максим Рильський, III, 1961, 54).

2. перен. Набрати радісного, веселого, привітного виразу (про людину, її обличчя, очі).

Андрій просяяв, і губи в його почали розсуватися в широченну осмішку (Степан Васильченко, II, 1959, 94);

Прочитавши складене Бармашем зведення, Славко просяяв усім обличчям, і очі його радісно заблищали (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 194);

// Виявитися у виразі обличчя, очей (про почуття, настрій).

В очах просяяла радість.

3. Сяяти якийсь час.

Сонце просяяло весь день.

Значення в інших словниках

1. просяяти — прося́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. просяяти — -яю, -яєш, док. 1》 Засяяти; пройшовши крізь туман, морок і т. ін. (про світло, промені). || Освітитися променями світла. 2》 перен. Набрати радісного, веселого, привітного виразу (про людину, її обличчя, очі). || Виявитись у виразі обличчя, очей (про почуття, настрій). 3》 Сяяти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. просяяти — ПРОСЯ́ЯТИ, я́ю, я́єш, док. 1. Засяяти, пройшовши крізь туман, морок і т. ін. (про світло, промені). Сонце просяяло крізь хмари; // Освітитися променями світла. Пройшла гроза, і небо знову просяяло; * Образно. Вогнем, жагою, пориванням Вона [М.  Словник української мови у 20 томах