прісно
ПРІ́СНО¹, присл., розм. Присл. до прі́сний.
По-весняному прісно.. запахло в хаті свіжим розбурхлим чорноземом (Гончар, II, 1959, 196).
ПРІ́СНО², присл., заст., уроч. Вічно, завжди.
А найперше дай [боже], щоб згинув Інквізитор наш великий, Та щоб більше не було їх Нині, прісно і вовіки! (Сам., І, 1958, 194);
Вклонилися [євангелісти] святині, Співають: дай нам нині І прісно — по хустині (Еллан, І, 1958, 260).
Словник української мови (СУМ-11)