піаніст

ПІАНІ́СТ, а, ч. Музикант, який грає на фортепіано.

Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (Коб., III, 1956, 323);

[Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (Корн., І, 1955, 99).

Значення в інших словниках

1. піаніст — піані́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. піаніст — [п'іан’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. піаніст — -а, ч. Музикант, який грає на фортепіано.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піаніст — ПІАНІ́СТ, а, ч. Музикант, який грає на фортепіано. Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста Гр-да, на котрім була і Аглая-Феліцітас (О. Кобилянська); [Платон:] Пальці хірурга мусять бути такі ж розроблені, гнучкі і чуттєві, як пальці скрипаля чи піаніста (О. Корнійчук).  Словник української мови у 20 томах