півколо
ПІВКО́ЛО, а, с.
1. Половина кола як форма лінії.
Поверхнею озера побігли широкі півкола (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 10);
Ніким непомічений човен описав півколо, обходячи пароплав (Трубл., Шхуна.., 1940, 158).
2. у знач. присл. півко́лом, півко́лами. У вигляді півкола, півкіл.
Враз перед нами з’являється пірамідальна гора,.. а од неї півколом йде височенний хребет — Хамни-бурун (Коцюб., III, 1956, 139);
Коли ж півколом стали під дубами, оглянув пильно командир бійців своїх (Тер., Ужинок, 1946, 35);
Данько сіє… Мах — сюди, мах — туди, і півколами лягає в теплу розволожену землю насіння (Гончар, II, 1959, 220).
Словник української мови (СУМ-11)