підбурювання

ПІДБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбу́рювати.

— Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Сміл., Сад, 1952, 187);

— Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (Головко, ІІ, 1957, 247).

Значення в інших словниках

1. підбурювання — підбу́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підбурювання — -я, с. Дія за знач. підбурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підбурювання — ПІДБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбу́рювати. – Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Л. Смілянський); – Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах