1. Словник української мови в 11 томах

підбурювання

ПІДБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбу́рювати.

— Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Сміл., Сад, 1952, 187);

— Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (Головко, ІІ, 1957, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підбурювання — підбу́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. підбурювання — -я, с. Дія за знач. підбурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підбурювання — ПІДБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбу́рювати. – Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Л. Смілянський); – Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (А. Головко). Словник української мови у 20 томах