підбурювання
ПІДБУ́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. підбу́рювати.
– Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Л. Смілянський);
– Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підбурювання — підбу́рювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- підбурювання — -я, с. Дія за знач. підбурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підбурювання — ПІДБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. підбу́рювати. — Його обвинувачують у підбурюванні робітників до страйку (Сміл., Сад, 1952, 187); — Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! Артем лютий і сам без підбурювання кипів серцем ударити Павлушу (Головко, ІІ, 1957, 247). Словник української мови в 11 томах