підбурювати
ПІДБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків.
Товариші.. почали всім розказувати про Денисові заміри та підбурювати людей, щоб не поступалися тією землею (Гр., II, 1963, 351);
— У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту мотузками скрутили, бо він.. проти закону неподібні слова говорив і людей підбурював (Кочура, Зол. грамота, 1960, 55);
Вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (Хижняк, Тамара, 1959, 196);
// перев. у сполуч. із сл. проти. Викликаючи протест, незадоволення, настроювати когось проти кого-, чого-небудь.
[Вакуленко:] Він на острові не сидить, склавши руки, усіх підбурює проти мене, знову хоче на моє місце стати, а може, і головою колгоспу (Корн., II, 1955, 194);
Троцькісти намагалися підбурити безпартійні робітничі маси проти партії і внести розкол у робітничий клас (Іст. УРСР, II, 1957, 226).
2. перен. Підсилювати, стимулювати яку-небудь дію, якийсь вчинок (перев. негативно впливаючи на когось).
Піп не сів. Ображене самолюбство підбурювало його залишити князя й піти геть (Ле, Наливайко, 1957, 122);
// Діючи на почуття, збуджувати, розпалювати.
— Завжди, коли йду в бій, то як на свято. Тоді в мене серце очищається, свіжу кров гонить. Небезпека тільки підбурює мене (Шер., В партиз. загонах, 1947, 68).
3. Виклика́ти в кого-небудь бажання виконати яку-небудь дію, заохочувати до якогось вчинку.
[Поет:] Тепер тремтить моє серденько, І дух якийсь підбурює мене До співів радісних! (Сам., І, 1958, 241);
— Ну добре, — говорив Олесь Васильович, як завжди, намагаючись мене підбурити, — розкажіть сюжет у двох словах! (Донч., VI, 1957, 620).
Значення в інших словниках
- підбурювати — підбу́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підбурювати — Підбивати, підмовляти, під'юджувати, підштрикувати, піддрочувати, підцьковувати, підструнчувати, наущати, р. юдити, г. підбехтувати; (на що) спонукувати, штовхати, схиляти до, (заохочувати) додавати <�піддавати> охоти <�вогню, жару>... Словник синонімів Караванського
- підбурювати — Підбурити, баламутити, заохочувати, збунтувати, збурювати, каламутити, колотити, мутити, намовляти, настренчувати, настринчувати, настроювати, наструнчувати, наструнювати, натуркувати, науськувати, нацьковувати, нашіптувати (радити тайкома)... Словник синонімів Вусика
- підбурювати — -юю, -юєш, недок., підбурити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків. || перев. у сполуч. зі сл. проти. Викликаючи протест, невдоволення, підмовляти когось проти кого-, чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підбурювати — ПІДБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБУ́РИТИ, рю, риш, док., кого. 1. Розмовами спонукати кого-небудь до якихось дій, вчинків. Товариші .. почали всім розказувати про Денисові заміри та підбурювати людей, щоб не поступалися тією землею (Б. Словник української мови у 20 томах
- підбурювати — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
- підбурювати — Підбу́рювати, -бу́рюю, -бу́рюєш; підбу́рити, -бу́рю, -бу́риш; підбу́р, -бу́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підбурювати — Підбурювати, -рюю, -єш сов. в. підбурити, -рю, -риш, гл. 1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить. 2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку. Словник української мови Грінченка