підбігцем
ПІ́ДБІГЦЕМ, присл., розм. Майже бігом, бігцем.
Вона жваво вимахувала порожнім кошиком і підбігцем спішилася по нову ношу (Л. Укр., III, 1952, 664);
Вигинаючись і злосливо похитуючи головою, підбігцем тягнув [ішак] на собі клунки прядива й свого господаря (Досв., Гюлле, 1961, 164).
Словник української мови (СУМ-11)