підворушувати
ПІДВОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док., перех., розм.
1. Злегка, трохи ворушити (у 2 знач.).
Волосся одкрите вітер йому підворушував (Тич., І, 1957, 247);
Підворушити сіно.
2. кого, перен. Те саме, що поворуши́ти 3.
Хочеться побути у кожній віддаленій хутірській хаті, перекинутись словом про цікаву книжку, підворушити людей, щоб ходили вони на вечірній вогник у бібліотеку… (Рад. Укр., 10.ІV 1962, 1).
Словник української мови (СУМ-11)