підворіття

ПІДВОРІ́ТТЯ, я, с.

1. Проміжок між воротами й землею.

З підворіття загарчав на неї великий пес, але дівчинка, не спиняючись, махнула рукою (Ів., Вел. очі, 1956, 58);

*Образно. Українські буржуазні націоналісти з імперіалістичного підворіття ще й досі марять про стару Україну з її відсталим сільським господарством (Ком. Укр., 9, 1967, 19).

2. Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку).

Міклош спинив машину, вислизнув на тротуар і підбіг до низького і напівтемного, схожого на тунель підворіття (Перв., Материн.. хліб, 1960, 95);

Вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття і спинилася в одному із .. нічим не примітних дворів (Руд., Остання шабля, 1959, 33).

Значення в інших словниках

1. підворіття — підворі́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підворіття — (в будинку) під'їзд.  Словник синонімів Караванського
3. підворіття — [п'ідвоур’іт':а] -т':а, р. мн. -р'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. підворіття — -я, с. 1》 Проміжок між воротами й землею. 2》 Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підворіття — ПІДВОРІ́ТТЯ, я, с. 1. Проміжок між воротами й землею. З підворіття загарчав на неї великий пес, але дівчинка, не спиняючись, махнула рукою (О. Іваненко). 2. Отвір для проїзду або проходу в двір (звичайно в кількаповерховому будинку).  Словник української мови у 20 томах
6. підворіття — Підворі́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)